Українські підприємці не зупинили інвестиційну діяльність навіть під час повномасштабної війни. Хтось робить ставку на класичну нерухомість, інші – на технологічні проєкти, цифрові активи чи фондові інструменти. У центрі більшості стратегій – розуміння ринку, особиста експертиза й довгострокова перспектива.
До прикладу, Василь Хмельницький, Максим Кріппа, Марина Авдєєва, Тимофій Милованов, Ольга Копилова й Олексій Давиденко – кожен із них обрав власний підхід до збереження й примноження капіталу. LIGA.net проаналізувала, як змінилися їхні інвестиційні підходи в умовах війни.
Василь Хмельницький: технології, освіта, промисловість
До початку повномасштабної війни бізнес-імперія Василя Хмельницького, яку він будував разом із партнерами, охоплювала понад півсотні різноманітних проєктів. Але після 2022 року фокус був переглянутий: підприємці зосередили ресурси на найстійкіших і стратегічно важливих об’єктах, переважно в Києві та області.
«Сьогодні наші ключові проєкти — це індустріальний парк у Білій Церкві та інноваційний кластер UNIT.City. Обидва мають зрозумілу бізнес-модель і потенціал для стабільного розвитку на десятиліття вперед», — пояснює Хмельницький у коментарі для LIGA.net.
У 2024 році він вийшов із проєкту Lviv Tech City, передавши його івано-франківській девелоперській компанії VD Group. Це рішення стало частиною стратегічної концентрації на тих напрямках, у яких підприємець має експертизу.
Хмельницький уникає інвестицій у сфери, які йому не знайомі, і розглядає вкладення виключно з довгострокової перспективи. «Я завжди мислю в межах 10–20 років. Якщо розумію потреби ринку, знаю цільового клієнта і бачу, як реалізується бізнес-модель — тоді й ухвалюю рішення», — каже він.
Окрему роль у його стратегії відіграє розвиток індустріального парку в Білій Церкві. Підприємець має намір не лише масштабувати виробничу інфраструктуру, а й створити технічний навчальний заклад, який готуватиме кадри для української промисловості.
На відміну від класичної диверсифікації за галузевим принципом, Хмельницький дотримується іншого підходу — сфокусованого на системних напрямах, здатних витримати економічні шоки. «Ніхто не може спрогнозувати появу “чорного лебедя”. Саме тому я не розпорошую портфель, а вкладаю в те, що має стійкість: виробництво, інновації та освіта», — підсумовує бізнесмен.
Максим Кріппа: стратегічні об’єкти й кіберспорт
Підприємець і інвестор Максим Кріппа обирає активи, які мають не лише фінансову, а й символічну вагу. До його портфелю входять київський бізнес-центр “Парус”, готель “Україна” та Міжнародний виставковий центр.
Окремий фокус – цифрові індустрії. Кріппа володіє кіберспортивною командою NAVI, часткою в студії GSC Game World та медіаплатформою Maincast. У планах – будівництво кіберспортивної арени в Україні.
Також він фінансує гуманітарні проєкти через MK Foundation, зокрема забезпечення ЗСУ технікою та розмінування деокупованих територій.
“Кожна інвестиція має мати зміст і через десятиліття”.
Марина Авдєєва: іншуртех, житло за кордоном і мистецтво
Співвласниця “Арсенал Страхування” зосередилася на розвитку власного бізнесу в Україні та експериментах у страхових технологіях. Один із таких проєктів — Easy Peasy Insurtech, що пропонує автострахування з урахуванням пробігу та безпечного стилю кермування.
За межами України Авдєєва інвестувала в елітну нерухомість у Туреччині. Окремий блок – артінвестиції. Вона зібрала приватну колекцію сучасного українського мистецтва з роботами Криволапа, Ройтбурда та Ралко.
“Це радше емоційна, ніж фінансова інвестиція. Але і така форма має право на життя”.
Тимофій Милованов: пасивна стратегія через американські ETF
Президент Київської школи економіки й ексміністр економіки понад 15 років дотримується стратегії пасивного інвестування. Його портфель майже повністю зосереджений у пайових фондах S&P 500 та S&P 100.
За словами Милованова, такі інструменти передбачувані, доступні й не потребують постійного втручання. Українські активи він не купує — винятком стала частка у Gradus Research Plus.
У 2025 році він також інвестував у акції Tesla на просадці, що принесло близько $5000 прибутку. Ще один актив у його портфелі — акції Nvidia.
Ольга Копилова: масштабування ресторанного бізнесу
Співвласниця мережі “Чорноморка” продовжила інвестувати у розвиток власного бізнесу. Під час війни було відкрито нові заклади в Польщі, Румунії, Молдові та Австрії. Стратегія Копилової — вертикальна інтеграція: від вилову риби до доставки продукту на стіл у ресторані.
“Для мене найкраща інвестиція — у власну справу. Бізнес має бути автономним і операційно ефективним”.
Олексій Давиденко: мала приватизація й розширення медичного бізнесу
Засновник компанії “Медтехніка” зробив ставку на малу приватизацію. Він скуповує комерційні об’єкти в різних регіонах України — від Харкова до деокупованих територій — і відкриває там магазини медтехніки. Під час війни мережа зросла на 28 нових точок, а виробничі потужності компанії подвоїлися. Один із нещодавніх проєктів – виготовлення індивідуальних ортопедичних устілок.
Попри війну, українські підприємці не припиняють інвестувати. Більшість із них дотримуються принципу: вкладати в те, що добре знаєш. Інші — шукають альтернативи у фондовому ринку США, страхових технологіях або сучасному мистецтві. Спільним лишається головне — прагнення будувати та масштабувати життєздатні проєкти навіть у період невизначеності.
